Мій урок













Відокремлені члени речення
(розробка уроку
захисту знань)





Тема: Відокремлені члени речення.
Мета: Повторити, узагальнити і систематизувати знання учнів про відокремлені члени речення;
           удосконалення  вміння і навички знаходити в тексті відокремлені члени речення, правильно  використовувати їх в усному і писемному мовленні;
           розвивати пам’ять, словесно-логічне мислення, довільну увагу, вміння робити висновки;
           виховувати любов до рідного слова, рідної мови, найкращі моральні якості.
Тип уроку.  Урок захисту знань.
Обладнання:  картки із завданнями; тексти твору К. Мотрич „Молитва до мови”; тлумачний словник. Опорні схеми і
таблиці „Відокремлені члени речення”.
Девіз уроку; Працювати  дружно, плідно протягом усього уроку, щоб вивчити на відмінно мову рідного народу.

Епіграф:
                                                  Мова ― душа кожної нації, її святощі,
                                                  її найцінніший скарб. І поки живе мова,
                                                 житиме народ як національність.
                                                                                          Іван Огієнко
I. Організаційний момент.
а) повідомлення учнів про підготовку до уроку.
б) перевірка домашнього  завдання.
II. Актуалізація опорних знань.
1. Мозкова атака.
- Що таке відокремлення?
- Які члени можуть відокремлюватися? Яка їхня роль?
- За яких умов відокремлюються другорядні члени речення?
- Які спільні умови відокремлення для означень і прикладок?
- Чи завжди можуть відокремлюватися  дієприкметникові та  
   дієприслівникові звороти?
- Які особливості в інтонації речень з відокремленими членами
   речення?
2. Перевірка домашнього завдання.
(На столі лежать укупі нарізані з паперу пронумеровані квадратики. Учитель  витягає один з них і перевіряє  домашнє завдання в того учня, чий порядковий номер у журналі збігається з витягнутим).
Оцінювання учнів.
III. Повідомлення теми і мети уроку.
1. Метод передбачення.
На дошці записані рядки із вірша П. Куліша „Рідне слово”.
Так, ми на те  у наш убогий мир прийшли,
Щоб мову з мов, людських скалічену, забвенну,
З народних вус узять і  в перло вознести.
― Діти, як ви думаєте, про що йтиметься на уроці? Спробуйте  відгадати культурологічну тему нашого уроку.
(запис речення в зошити)
Вступне слово вчителя.
Багато є таємниць у світі, і одна з  найбільших ­ це мова.
З раннього дитинства і до глибокої старості невіддільно  пов’язана з мовою, єдиним знаряддям, що вивищує людину над світом, робить її нездоланною в пошуках істини.
Світ мов казка.  І  пізнаємо ми його за допомогою слова.
― Діти, з чим у вас асоціюється  поняття «слово”, „рідна мова”?
― Так, мова – найбільший скарб! А  яких скарбів носієм є рідна мова?
На це питання ми повинні  дати  відповідь як на  сьогоднішньому уроці, так і на наступних, використовуючи матеріал з теми” Відокремлені члени речення, розділові знаки при них”.
IV. Удосконалення умінь і навичок, набутих на попередніх уроках.
1. Робота з картками.
(два учні  працюють біля дошки, решта учнів працюють самостійно над розбором речення, записаним із дошки)
2. Слово учителя.
Ми з вами одержали у спадок багату, розвинену мову, мелодійну, співучу, витончену. Нею можна висловити все: і найглибші думки, і найпотаємніші почуття.
а) Репродуктивна бесіда.
Запитання до класу:
― З чого почався шлях до  нашого слова?
― Де його коріння?
― Які думки виникають у вас з приводу цього?
(Учні дають відповіді на запитання, використовуючи  інформацію про  становлення мови)
― А які вислови про мову ви знаєте?  Що говорили про мову письменники і вчені? Чому, як ви думаєте, вони звертаються до цієї теми?
Мікрофон
(учні  по черзі цитують висловлювання українських письменників і вчених)
3. Запис учнів найвлучніших висловів.
Як парость виноградної лози, плекайте мову.
                                                                М. Рильський
Знай, бережи велике  надбання свого народу ― рідну українську мову.
                                                                В.Сухомлинський
Завдання: пояснити   пнктограми та орфограми в реченнях. Зробити  розбір речення  за частинами мови.
― Які особливості інтонації речень з відокремленими членами?
4. Завдання.
Уявіть, що мова стала живою істотою. Відповіді на які  запитання ви б хотіли почути від неї.
(учні формують запитання до мови)
а тепер послухайте монолог Мови і випишіть з нього  відокремлені члени речення.
Вибіркове письмо
а) робота в групах
1 група ― виписати відокремлені означення і прикладки;
2 група ― відокремлені обставини;
3 група ― відокремлені додатки.
― Зробити словотвірний аналіз слова «тисячоліття”.
Підсумок: так, ми з вами повинні докласти  всіх зусиль, шоб мова  жила, а це можливо лише при її вивченні, вмінні спілкування, говоріння, слухання.
5. Фізкультхвилинка.
Інсценізація розмови у транспорті.
6. Робота в групах.
Метод  „Думай ― ділися думками з партнером”.
1 група ― працює з текстом методом  „Позначки”
2 група ― за графічною схемою складає речення
3 група ―  користуючись прийомом „Конструктор”,  з 2 речень будує одне речення з відокремленими членами.
4 групаскладає діалог на лінгвістичну тему „Відокремлені члени речення”.
7. Пропонування (або сенкен).
(Один учень працює біля дошки, а всі інші працюють самостійно  на аркушах)
Звучить мелодія, учні складають гроно до слова  „мова”.
(„Мова”;  мила,  благозвучна, мелодійна, плавна, зрозуміла, точна, слов’янська, квітуча, колискова, музика, Україна)
(Учень, який працює біля дошки, складає сенкен. Учні за партами  складають твір - рекламу „Вивчайте українську мову”.
Учні пояснюють лексичне значення слів „реклама”, „сенкен” („сенкант”).
8. Вчитель: Мова... Вона  існує, живе, бореться незалежно від того, думаємо ми про неї, чи ні, турбуємося чи забуваємо, шануємо чи зраджуємо.
Та пам’ятаймо, що мова ― найбільший скарб, який треба знати, шанувати і берегти.
Цього прагне і Катерина Мотрич у звернені до мови „Молитва до мови”.
― А що таке молитва? (учні за словником визначають лексичне значення слова)
Хлопець і дівчина із запаленими в руках свічками читають „Молитву до мови”.
а) робота над текстом.
― Чому письменниця назвала своє звернення  молитвою? Як ви розумієте зміст першого абзацу? Як ставиться автор до висловленого? Чим це підтверджується?
б) самостійна робота.
Записати головну думку тексту, використовуючи речення з відокремленими членами.
V. Підсумок уроку.
9. Творча робота
продовжити речення, використовуючи  відокремлені члени (речення записані на дошці).
I-               варіант. Кожен народ, що дбає про своє  сьогодення і майбуття, знає ...
II-             варіант.   Цей урок  змусив мене  задуматися над тим ....
10. Домашнє завдання : §9-10; підготуватися  до тематичного оцінювання.
I група. Виписати з вірша „Українська мова” В. Симоненка 5 речень з відокремленими членами.
II група. Скласти твір –мініатюру про манеру спілкування.
11. Оцінювання унів.



Тема любові в новелі
«Три зозулі з поклоном»



ЧИ ВМІЄМО МИ «ВІДЧУВАТИ ЛЮДИНУ, ЯК РАНА СІЛЬ*
Тема любові в новелі «Три зозулі з поклоном»
Мета: проаналізувати новелу Григора Тютюнника «Три зозулі з поклоном»; на­вчати бачити внутрішню красу людини; розвивати здатність розуміти, співпережи­вати, берегти вірність; поглибити поняття про новелу; розвивати усне й писемне мов­лення; виховувати старшокласників у дусі високої моральності.
Тип уроку: урок формування й удо­сконалення знань, умінь і навичок.
Обладнання: портрет Григора Тю­тюнника, обрамлений вишитим рушником; аудіозапис пісні «Летіла зозуля через мою хату...»; словник літературознавчих термі­нів.
Епіграфи:
Надвечірнім простором солоним,
Подолавши даль гірких років,
Три зозулі прилетять з поклоном
До квітчасто-чистих рушників.
І душа здригнеться рушниково,
І дитинність вирветься з оков.
Як джерельце - Григорове слово –
З первозданним іменем: любов.
                                                                         С.Чернілевський
 Не стане вогню усіх свіч
На свічечку серця мого,
Бо й серед мільйонів облич
Шукатиму тільки твого.
                                                                      О .Лук'яненко
                   Іноді я відчуваю людину, як рана сіль.
                                                                      Гр.Тютюнник
Перебіг уроку
Мотивація навчальної діяльності.
Фор­мування позитивної настанови.
Учитель. Чи знаєте ви, що найулюб­ленішими тваринними символами українців є птахи. Люди вважали, що навесні душі по­мерлих в образі птахів повертаються на землю, а восени відлітають до раю. Очевидно, зі слів до раю утворилося слово вирій. А ключі від вирію, - ідеться в легенді, - Бог довірив зозулі. Відмикає зозуля тими ключами вирій, випускає птахів по черзі на землю. А ще Бог доручив зозулі кувати довгі роки життя людям. І у вирій вона повинна від­летіти раніше, щоб відкрити його для інших птахів. Тому не встигає пташина висидіти дитинчат і підкидає яйця в чужі гніздечка. Та хоч би як там було, про зозулю в Україні ніхто ніколи не говорив погано. У народних піснях її порівнювали з матір'ю, яка поби­вається за своїми дітьми, називали лагідно «зозуленькою-матінкою».
Опора на суб'єктний досвід учнів.
Погляньте на картину Марії Примаченко «Зозуля на калині». У чому її непо­вторність?
М.Примаченко. Зозуля на калині. 1962 р.
Прочитайте рядки народних пісень, у яких згадується зозуля. Кого або що сим­волізує птах у пісенній творчості нашого народу?
«Зозуленька в лузі - серденько в тузі», «за­кувала зозуленька - заплакала дівчинонька», «ой полети, зозуленько, на зорі раненько, та й на моїй годиноньці закуй жалібненько», «зозуле, зозуле, десь ти горе чуєш, край моєї хати на ка­лині куєш», «в неділю раненько зозуля кувала, ой то не зозуля, то рідная мати, вона проводжа­ла сина у солдати...»
Запишіть власні асоціації з цим сло­вом.
Оголошення теми уроку.
Цілевизначення.
Запишіть і обговоріть цілі уроку.
Знати:
Ø що таке новела;
Ø історію написання новели «Три зозулі з поклоном»;
Ø зміст твору, автобіографічні мотиви;
Ø що таке обрамлення, художня деталь.
Уміти:
Ø давати характеристику персонажам новели;
Ø пояснювати символічність назви, ко­ментувати зміст епіграфа;
Ø визначати функції обрамлення й ху­дожньої деталі у творі.
Опрацювання нового навчального ма­теріалу.
Актуалізація опорних знань.
Пригадайте, що називається новелою. Сформулюйте визначення.
(Новела - стислий розповідний твір про якусь незвичайну подію з несподіваним фіналом.)
♦ Які ознаки властиві цьому жанрові? (Для новели характерні наскрізні деталі, виразні штрихи, влучні слова для передачі зображуваного.)
♦ Запишіть у зошити речення: «"Три зо­зулі з поклоном" Григора Тютюнника за жанром є новелою, бо...» (Доводити цю те­зу й доповнювати висловлювання учні ма­ють упродовж уроку, працюючи над зміс­том і формою твору.)
Уведення в історико-психологічний і мистецький контекст написання твору.
В автобіографії Григора Тютюнника є такі рядки: «У тридцять сьомому році, коли батькові сповнилося рівно сорок, його за­арештували, маючи на увазі політичний мотив, і пустили по сибірських етапах...» Тільки в середині 50-х батька письменника було реабілітовано посмертно.
♦ Прочитайте висловлювання. Що об'єднує їх? Доведіть, що новела «Три зо­зулі з поклоном» - автобіографічний твір.
Невимовний біль, туга за батьком, коли холодного осіннього дня 1937 року його, безневинного, взяли під варту і вивезли з рідної Шалівки до Полтави, а згодом далі й далі - на край світу, аж до «Сибіру неісхо-димого», де він і загинув - це пам'ятає п'я­тилітній Григір, що, плачучи, біг за возом.
«Я тільки тріньки-трінечки пам'ятаю та­та: вони були великі, і рука в них теж була велика. Вони часто клали ту руку мені на го­лову, і під нею було тепло й затишно, як під шапкою. Може, тому й зараз, коли я бачу на голівці якогось хлопчика батьківську руку, мені теж хочеться стати маленьким...» (Тю­тюнник Г. В сутінки / Г.Тютюнник // Твори : у 2 кн. - Кн. 1: Оповідання / упоряд. А.Шевченко ; передмова О.Гончара. - К. : Молодь, 1984.-С 21.)
«Я виношую ще один жіночий образ. Образ жінки, котра дуже любила мого бать­ка. Коли у нас сталося нещастя, мама в горі кинулася саме до неї. Жінка була набагато старша за маму, старша за батька. Але обоє, батько й мати, ніколи не посміли зневажи­ти ту любов, велику і безмежну. Отож: Ма­рія пекла коржики, збирала все необхідне, бо мама ридала та побивалась. Удвох вони й поїхали розшукувати батька, не знаючи, що слід його загубився вже навіки... Ти по­дивись, яке благородство й краса обох жінок, самозреченість моєї тоді ще зовсім молодої мами... Мабуть, одна вона в цілім світі шукала підтримки у своєї суперниці, співчувала їй і жаліла. І якщо доля дасть мені таланту... Не дивися так скептично... Не таланту - Бог із ним... Якщо поталанить мені щось написати - воздам хвалу жінці й красі» (Зі щоденникових записів).
«Тютюнник читав стривожено і зовсім тихо, ніби остерігався, що не витримає, зірветься. Його творів актори так не чита­ють. Відчувалося, що і він любив цю нове­лу, у якій вивершив самого себе. Можливо, навіть не вірив, що вона в нього таки є. Важко сказати, що це було: осяяння, благо-словіння, яке захопило не тільки автора, але й нас, принишклих... у кімнаті? Новела - всього кількасот слів - звучала як епіч­ний твір у супроводі високої і надзвичайно поетичної ноти: ТРИ ЗОЗУЛІ З ПОКЛО­НОМ...» (О.Шугай).
Ø Чому так важливо для письменника було написати цей твір?
Ø З яких причин новелу тривалий час не публікували?
♦ У 1976 році до Ірпінського будинку творчості завітав сліпий бандурист. Серед пісень, які він виконував, особливо вразила письменника одна - «Летіла зозуля через мою хату...» Говорилося в ній не просто про нещасливе кохання, а й про вічне, непере­борне ніким і нічим страждання людини. Прослухайте улюблену (за свідченням су­часників) народну пісню Григора Тютюн­ника в запису. Чому таке сильне враження справив твір на митця? Як пісня перегу­кується з новелою?
Летіла зозуля через мою хату,
Сіла на калині та й стала кувати.

Ой чого, зозуле, ой чого ж ти куєш?
Хіба ти, зозуле, добро мені чуєш?

Якби не чувала, то би не кувала,
Про тебе, дівчино, всю правду сказала.

Ой Боже мій, Боже, що я наробила?
 Козак має жінку, а я полюбила.

Козак має жінку, ще й діточок двоє.
Ще й діточок двоє, чорняві обоє.

А я ж тих діточок та й не понаймаю,
З тобою, Марусино, в саду й погуляю.

Гуляв козаченько неділю й дві ночі,
Прийшов козаченько до дівчини в гості.

Ой Боже мій, Боже, який я удався,
На чужій сторонці за жінку признався.

Не так же за жінку, як за дві дитини,
Розкололось серце на дві половини.

Робота з твором.
♦  Вчитайтеся в заголовок твору і присвя­ту. У чому полягає символічне значення їх.
♦ Який образ є наскрізним у новелі? Перечитайте перший абзац твору. Знайдіть наскрізну художню деталь, яка глибиною свого змісту виходить за рамки суто худож­нього засобу і набуває символічного зву­чання. Схарактеризуйте художні засоби, які використовує автор, уводячи цей образ у площину твору.
Словникова робота. Запишіть визна­чення поняття художня деталь. Поміркуй­те, у розкритті яких образів новели деталі відіграють вирішальну роль.
Художня деталь - риса, подробиця, ху­дожній засіб, які надають образові або картині особливої виразності, яскравіше відобража­ючи їхню художню ідею.
Ø Що символізує образ сосни? (Це сим­вол рідного житла, зв'язку з родом і народом, з рідною землею. Засланому до Сибіру укра­їнцеві сниться сосна, яку посадив коло хати: «Це вона вже досі в коліно, а може, й вища. Сосна –а за нею річки синє крило...»)
♦  Перечитайте прикінцеве речення но­вели. Про що йдеться в цьому мікродіалозі юнака з «татовою сосною»? (Дерево, що його посадив батько, символізує тут нерозривну єдність між поколіннями, міцність родинних стосунків. «Татова сосна» - це незнищенна пам’ять, яку ніхто в людини не відбере: жод­на система, тоталітарна чи будь-яка інша, не викорінить у людині любові дорідного до­му, родини, світлого й чистого кохання.)
Характеристика образів. Марфа
♦ Прочитайте портретні описи Марфи. Як автор характеризує героїню через зов­нішність?
♦  Знайдіть і зачитайте слова інших пер­сонажів твору, які характеризують Марфу. Як ставилися до жінки Михайло й Софія?
♦  Перечитайте в особах діалог Марфи з поштарем Левком. Чому чоловік не осу­джує, а навпаки, жаліє дівчину?
Ø   Як Григір Тютюнник описує почуття Марфи? У чому її внутрішня краса? До­ведіть, що любов Марфи до Михайла не­земна. (Марфа жила тільки тим, що бачи­ла Михайла, у його присутності аж світи­лася. Навіть коли чоловік безслідно зник на каторзі, вона продовжує його чекати, «серцем чує», коли мав прийти лист. Мар­фа відчуває свого коханого навіть через тисячі кілометрів. її душа в Сибіру поруч із ним.)
Ø   Чим є кохання для Марфи?
Ø   Марфа щаслива жінка чи ні?
Ø   Який з епіграфів до уроку віддзерка­лює почуття жінки?
Софія
♦  Старогрецьке ім'я Софія означає муд­рість. Доведіть, спираючись на текст нове­ли, що Софія справді мудра жінка.
♦ Схарактеризуйте взаємини Софії й Марфи. Як можна потрактувати слова: «У горі, сину, ні на кого серця немає. Саме горе»? (Софія - спокійна, врівноважена, співчутлива, вона без заздрощів ставиться до Марфи. Сама просить чоловіка: «Ти, Ми­хаиле... хоч би разочок на неї глянув. Бачиш, як вона до тебе світиться...»)
♦ Доведіть, що Софії притаманна така риса, як толерантність. Як вона характери­зує Марфині почуття до Михайла? Чому співчуває сусідці?
♦ Дослідіть, як автор змальовує стосун­ки Софії й Михайла. У чому запорука міцності їхньої родини?
Карпо
Зачитайте портрет Карпа. Поясніть фразеологізми - «хоч викинь», «тьопає, як за себе кидає». Яку функцію виконує цей персонаж у творі?
Ø Чому Марфа не любила Карпа? («Не­рівня душ - це гірше, ніж майна» (Л.Кос­тенко). Для Карпа нікого і нічого у світі не було, окрім галушок.)
Михайло
♦  Визначте художні засоби і прийоми, за допомогою яких автор моделює образ Михайла. (Портретний опис, оцінка інши­ми персонажами, монолог героя.)
Бесіда
•  Як автор вибудовує зв'язок між батьком і сином? («Татові сосни», зовнішня схо­жість їх.)
•  Яка деталь є головною в портреті Ми­хайла?
•  Чому чоловік уникає Марфиних поглядів?
•   Що змінилося в Михайлові на засланні?
•  Зачитайте портрет батька. Порівняйте з попереднім описом. Що досягає автор за допомогою контрасту між першим порт­ретом батька і другим?
•  Чи знищила система його внутрішні пере­конання? Перечитайте фрагмент листа, де описано умови перебування в таборі.
•  Яким настроєм пройнятий лист до дру­жини?
•   Про які почуття до Софії й Марфи можна судити з написаного Михайлом?
•  Чи є в новелі відповідь на запитання: «Як вони чули одне одного - Марфа і тато? Як?..»
•  Чому Михайло не побоявся писати дру­жині про своє почуття до іншої?
•  Чому Михайло не відповів на почуття Марфи? Як це його характеризує?
•  Відчуття зв'язку між Марфою і катор­жанином Михайлом досягає метафізично­го рівня, за яким - зникнення тілесної обо­лонки і реального світу. Це розуміє син-оповідач. Проаналізуйте прикінцеві слова новели від «Коли се було...»
Аналіз композиції новели.
•  Визначте, де починається і де закінчу­ється дія у творі? Чи є в новелі обрамлен­ня? Яка його мета?
Словник
Обрамлення - початкова і завершальна композиційні частини твору, що є ніби рам­кою для інших його частин.
(Автор використовує у творі прийом обрамлення, щоб через безпосередність розповіді ліричного героя (на початку і наприкінці твору) досягти більшої емоцій­ності в зображенні трагедії окремої люди­ни й усього народу, що пережив сталінські репресії.)
•  Схарактеризуйте інші композиційні елементи твору? Яке місце у структурі новели посідають спогади героїв? Чи мож­на назвати Михайлів лист твором у творі? Який момент оповіді є кульмінаційним?
Оживлення тексту. Інсценування фрагмента твору.
Учні представляють в особах діалог по­штаря Левка з Марфою, за якими спостері­гає Софія, озвучуючи слова оповідача. Після того учень і учениця зачитують поетичний «Діалог сердець».
Діалог сердець
Вона.
Скажи мені, милий друже,
Насмілюсь тебе запитать:
Чом серце стає недуже,
Як очі твої зорять?
Він.   
Ти - смуток мій, моя пастка,
Кажу тобі знову «Ні»,
Та рветься душа на частки,
Немов суперечить мені.
Вона.
Прошу я: із тим не мирися,
Що кажуть твої вуста:
До серця мого прихилися,
Там чутно лиш стукіт «Так».
В і н.   
Прости мені, зоре ясна,
Прости - і навік прощай...
Твоє почуття не згасне
Візьму у чужинський край.
Всю тугу до серця скличу –
Зозулями прилетить...
Вклонюся душею тричі –
Всевишня любов простить...
Підсумкова бесіда.
Ø   Що означає для автора любов? (Для Григора Тютюнника любов - це відчуття людиною людини, спорідненість душ.)
Ø   Як епіграф до твору виражає його ос­новну думку? Коли говорять про любов всевишню? Яка це любов?
Ø   У чому автобіографічність новели? (В образах головних героїв упізнаваний сам автор (хлопець-студент), його батько Ми­хайло, якого було репресовано. До речі, батькове ім'я Тютюнник зберіг.)
Ø   Як Григір Тютюнник розв'язує вічну проблему любовного трикутника? (Усі герої знедолені, але кожен зберіг у найскладніших перипетіях долі людяність, красу духовного світу. їх об'єднала «любов всевишня».)
Ø   Чому було розтоптане життя трьох прекрасних людей?
Ø   Від чийого імені ведеться розповідь? Чого при цьому досягає автор? (Розповідь ведеться від трьох осіб - матері, батька, юнака - у стримано-побутовій манері, про­те трагізм відчувається у кожному рядку. Його долає сила кохання, внутрішня краса людей, яких не знищать жодні репресії.)
♦  Поясніть назву оповідання. («Три зо­зулі з поклоном» - це глибока чоловіча подяка за любов. Навіть на такій відстані Марфина душа не відпускає Михайла. Він з повагою ставиться до її почуттів, але не в змозі диви­тися на страждання, тому хоче, щобйого забула, покликала свою душу назад. Три зозулі - символічні три долі, три туги, освя­чені любов'ю. Тому й уклонився ім автор. Лю­дина попри всі життєві буревії має зберегти любов і передати її у спадок дітям. Традицій­но в народі, щоб позбавити мук людину, якій не могли відповісти взаємністю в коханні, че­рез старця чи малу дитину передавали «три зозулі з поклоном», що означало: «Забудь, за­лиш, відпусти».)
Ø   Що є характерним для української душі у християнській моралі? У яких ще творах українських письменників це відображено?
Ø   Як автор ставиться до своїх персо­нажів? Який образ постійно присутній у його уяві? Який епіграф до уроку ілюструє почуття Григора Тютюнника?
Ø   Чому жоден з героїв новели не бореть­ся за своє щастя?
♦  Поміркуйте, які почуття об'єднують Михайла, Софію й Марфу. На схемі над стрілками впишіть їх.
Слова, подані курсивом, учні мають впи­сати самостійно.
Їх об'єднала «любов всевишня»
♦ На основі проведеного аналізу худож­нього тексту визначте особливості творчої манери Григора Тютюнника. Спробуйте знайти свою відповідь на запитання героя-оповідача: «Чому вони не одружилися, отак одне одного чуючи?» (Лаконізм, повіль­ність сюжету, ліризм, емоційна наси­ченість оповіді, психологізм, акцент на ху­дожній деталі, відсутність розлогих ав­торських відступів, стислість і точність портретних характеристик, пейзажів, інтер'єрів, близькість мови до народної -
багатство лексики, синонімів, влучних ви­словів, приказок.)
♦ Зачитайте епіграф, присвячений Гри-горові Тютюннику. Прокоментуйте його.
♦ На початку уроку ми визначили жанр твору як новелу. Закінчіть висловлювання: «"Три зозулі з поклоном" є новелою, бо...»
Домашнє завдання (на вибір), і. Напи­сати твір-мініатюру «Любов - це коли віддаєш». 2. Підготувати письмовий відгук на один із творів       Гр. Тютюнника, прочита­них самостійно.





захист, любов повага

 



                                                                                                                                         
кохання, повага, довіра

розуміння,
жаль,
кохання

душевний біль,
кохання
розуміння,
співчуття,
жаль

розрада в горі,
 співчуття
Михайло
Софія
                                        




Марфа
 














Немає коментарів:

Дописати коментар